Правила складання бібліографічного опису

ПРАВИЛА СКЛАДАННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ

Бібліографічний опис — це сукупність бібліографічних відомостей про документ, що дають певне уявлення про зміст, читацьке призначення тощо, а також створюють можливості його ідентифікувати – розшукати даний документ чи порівняти його з іншими. Бібліографічні дані представляють собою конкретні відомості про назву, автора твору, місце й рік його видання тощо.

Бібліографічний опис документа, його частини або групи документів здійснюється відповідно до національного стандарту ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання:

1. Бібліографічний опис складається  мовою  документа.
2. Джерела відомостей для опису: титульний аркуш, зворотна сторона титульного аркуша, обкладинка, остання сторінка.
3. Опис складається з елементів, що об’єднані в області і наведені в певній послідовності. Після області назви всі області відокремлюються одна від одної крапкою та тире (. - ):

Заголовок. Область назви та відомостей про відповідальність. – Область видання. – Область вихідних даних. – Область кількісної характеристики. – Область серії. – Область приміток.

Заголовок бібліографічного запису. Основна назва = Паралельна назва : підназва / Відомості про відповідальність. – Відомості про видання. – Місце видання : Видавництво, Дата видання. – Кількість сторінок: Ілюстрації; Розмір + Супровідний матеріал. – (Основна назва серії; Номер випуску серії). – Примітки.

1. Для кожної області опису певного виду документів визначено приписане (основне) джерело інформації - одне або декілька (наприклад, для області заголовка та відомостей про відповідальність приписаними джерелами інформації є: титульний аркуш - для книг, перша та остання шпальти - для газет, титульний екран, етикетка та наклейка і т.п.). Відомості, запозичені не з приписаного джерела інформації, наводять в квадратних дужках, наприклад:

           /  Н. Мазняк ; за ред. Ш. Аванс ; [пер. з англ. І. І. Вікторової]

         / [А. Федоров, Б. Пашук, Я. Петрова]

         / [укл. А. Ярошко ; редактори: В. Попов, С. Бєлова]

1. Бібліографічні відомості зазначають в описі в тому вигляді, в якому вони наведені в джерелі інформації.
2. З великої літери починають перше слово кожної області, а також перше слово наступних елементів: загального позначення матеріалу та будь-яких заголовків в усіх областях описів. Всі інші елементи записують з малої літери.

             Приклад:    Вітаміни [Електронний ресурс] :підручник / за ред. О. Мишо

1. Числівники в описі наводять в тій формі, в якій вони представлені у виданні (римські, арабські, в словесній формі).

Числівники, що позначають том, випуск, частину, номер, сторінки – завжди записують арабськими цифрами без нарощування відмінкового закінчення: Вип. 1        В 2 т.         Т. 3, ч. 1        Ч. 5         С. 12-16        241 с.

Римські цифри та числівники в словесній формі заміняють на арабські цифри також при позначенні кількості класів чи курсів навчальних закладів; порядкових номерів видань; року або дат виходу, розповсюдження документу: заявл. 18.12.00           опубл. 10.03.01           введ. 2002-07-01

Порядкові числівники наводять з нарощуванням закінчень за правилами граматики мови:   2-е изд.       3-тє вид.      2-гий курс

1. Скорочення слів в описі відбувається згідно з наступними стандартами:

            ДСТУ 3582-2013. Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила;

ГОСТ Р 7.0.12-2011. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая запись. Сокращение слов и словосочетаний на русском языке. Общие требования и правила;

ДСТУ 7093-2009. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Скорочення слів і словосполук, поданих іноземними європейськими мовами.

Не можна скорочувати перші три слова в назві. Частина довгої назви може бути пропущена, а пропуск позначений трьома крапками (...).

Уніфіковані форми скорочень на російській та латинській мовах:

и другие (etalii) – и др. (et. al.);

и так далее (et cetera) – и т. д. (etc.);

то есть (idest) – т. е. (i. e.);

без места (sineloco) – б. м. (s. l.);

без издателя (sine nomine) – б. и. (s. n.).

1. Для більш чіткого розділення областей та елементів, а також для розрізняння приписаної та граматичної пунктуації застосовують пробіли в один друкований знак перед та після приписаного знаку:

Зоогігієна : підручник / І. Ф. Храбустовський ; ред. О. Іванов

Виключення складають крапка та кома – пробіли ставлять тільки після них.

Знаки приписаної пунктуації:

Пробіли з обох сторін

       _-_       ;_       _:_         _/_        _//_            _()_      _[]_       ­_=_       _..._     _+_

Після них

                                                               ,_            ­­._

Круглі та квадратні дужки розглядають як єдиний знак, тому пробіл ставлять тільки перед та після дужки.

Приклад:  Бойко, Р. Г. Петровские звоны [Ноты] : (Юность Петра) : муз. ил. к рус. истории времен Петра Первого / Ростислав Бойко. – Москва : Композитор, 2001. – 96 с. 

Види описів, правила їх складання

У залежності від документа, що описують, розрізнюють три види описів:

монографічний бібліографічний опис* складається на окремо виданий документ;

зведений бібліографічний опис* складається на багатотомне чи серіальне видання, тобто декілька томів, випусків, що складають єдине видання;

аналітичний бібліографічний опис* складається на частину документа (окрема стаття з журналу або газети, окрема глава чи розділ твору тощо).

В процес складання опису входить вибір першого елементу бібліографічного запису. Перший елемент визначає місце  бібліографічного запису в алфавітних рядах списків, каталогів. В залежності від вибору першого елемента, бібліографічний запис може бути складений під заголовком або під назвою.

Монографічний опис під заголовком

Приходько Ю. О. Паразитологія : підручник : пер. з нім. / Ю. О. Приходько, А. О. Задоя. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – Київ : Знання, 2015. – (Підручники та навч. посібники для с.-г. ВНЗ).

Монографічний опис під назвою

Методы управления в экономике : справочник / Т. С. Клебанова, Н. А. Дубровина, О. Ю. Полякова [и др.] ; Харьков. нац. экон. ун-т. – Харьков : Фолио, 2016. – 180 с.

Зведений бібліографічний опис

Мовчан П. М. Твори : в 3 т. / П. М. Мовчан. – Київ : Просвіта, 1999.

Т.1: Голос: поезії. – 639 с.: ілюстр., портр.

Т.2: Межовий камінь: поезії. – 535 с.: ілюстр.

Т.З: Координати часу. – 582 с.

Аналітичний опис складається з двох частин. Перша містить відомості про складову частину документа, а друга - відомості про документ, у якому вміщена складова частина. Вони розділяються знаком дві похилі риски (//).

Схема аналітичного опису має такий вигляд:

Відомості про складову частину документа // Відомості про документ, у якому вміщена складова частина. – Примітки.

Приклад:         Глобальна паразитологія / М. П. Прус, Н. М. Сорока, В. Ф. Галат, Ю. О. Приходько // Ветеринарна медицина України. – 2016. - № 2. – С. 18-25.

ЗРАЗКИ БІБЛІОГРАФІЧНИХ ЗАПИСІВ

згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1-2006. СІБВС. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання.

СКЛАДАННЯ СПИСКУ ЛІТЕРАТУРИ

Є такі способи групування матеріалу в списках літератури:

• алфавітний;
• систематичний;
•    хронологічний;
• нумераційний;
• по розділам роботи.

Автор вибирає способи групування матеріалу враховуючи особливості своєї роботи. Не можна змішувати різні методи групування.

Найбільш поширені способи:

Нумераційний – матеріал розташований в порядку цитування та згадування літератури в тексті;

             Алфавітний – джерела розташовані в алфавітному порядку: за алфавітом першого слова опису (прізвище автора або перше слово назви). Роботи одного автора розташовані за алфавітом назв або в хронології їх написання. Алфавітні ряди розташовані за алфавітом:

• мови опису, якщо бібліографічні описи складені однією мовою;
• зведеним кириличним, якщо описи подані двома та більше мовами з кириличною графікою (російська, українська, болгарська та ін.);
• іноземна література розташована за латинським алфавітом.

Нумерація безперервна. Список за кириличним алфавітом можна відділити від списку за латинським алфавітом інтервалом.

БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ

Під час написання дисертації, курсової чи дипломної роботи в тексті в посиланні на видання, що включене в список літератури, необхідно вказати номер під яким це видання значиться в списку. Наприклад:

• посилання на одне видання [18]
• посилання на декілька видань[12; 20; 25]
• посилання на багатотомне видання [25; Т.2]
• посилання на конкретну сторінку видання [32; с.11]

Якщо список не пронумерований, в посиланні проставляють перші слова бібліографічного опису та рік видання:

[Петров В.Д., 2000]

[Амінокислоти та білки, 2002]

Місце посилання в тексті:

• після прізвища автора, на якого зроблене посилання, якщо він не цитується;
• після цитати, якщо прізвища авторів наводять перед нею, та після прізвища автора, якщо воно наведене після цитати;
• в логічно відповідному місці, якщо автор, думки якого викладаються, не згадується та дослівно не цитується.

З 1 липня 2016 року для бібліографічних посилань (внутрішньотекстових, підрядкових, затекстових) в Україні пропонується ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання». Згідно з цим стандартом:

Бібліографічне посилання - сукупність бібліографічних відомостей про цитований,  розглядуваний або згадуваний у тексті документа інший документ,  що є необхідними й достатніми для його загальної характеристики,  ідентифікування та пошуку.

Елементи  бібліографічного  запису  (заголовок  і  бібліографічний  опис)  та  знаки  пунктуації в бібліографічному посиланні, незалежно від його призначення та виду, подають згідно з ДСТУ ГОСТ 7.80 і ДСТУ ГОСТ 7.1  з урахуванням таких особливостей:

v  у заголовку бібліографічного запису подають відомості про одного, двох чи трьох авторів,  при цьому імена цих авторів у бібліографічному описі у відомостях про відповідальність (за навскісною рискою) не повторюють;

v  за потреби у заголовку бібліографічного запису позатекстового посилання  можна зазначати більше ніж три  імені авторів;

v  замість знака «крапка й тире» («. - »), який розділяє зони бібліографічного опису, в бібліографічному посиланні рекомендовано застосовувати знак «крапка» (при цьому в межах одного документа застосування в бібліографічних посиланнях розділових знаків уніфіковують);

v  відомості, запозичені не з титульної сторінки документа, дозволено не брати у квадратні дужки;

v  після назви дозволено не зазначати загального позначення матеріалу («Текст»,  «Електронний ресурс», «Карти», «Ноти» тощо — перелік згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1);

v  у складі вихідних даних дозволено не подавати найменування (ім’я) видавця;

v  у складі відомостей  про фізичну характеристику документа можна зазначати або його загальний обсяг (наприклад: 285 с.), або номер сторінки, на якій подано об’єкт посилання (наприклад: С.  19);

v  дозволено не наводити відомостей про серію та Міжнародний стандартний номер (ISBN,  ISMN, ISSN).

Підрядкові та позатекстові бібліографічні посилання  пов’язують із текстом документа за допомогою знаків виноски: арабських цифр, літер, астериска (зірочки).

Відомості про згадуваний документ, опублікований іншою мовою, у бібліографічних посиланнях наводять мовою оригіналу.      

У бібліографічних посиланнях на складник документа у формі аналітичного бібліографічного опису розділовий знак «дві  навскісні  риски»  («//»)  можна замінювати  крапкою ,  а відомості  про документ (його назву), в якому розміщено складник, виділяти шрифтом (наприклад, курсивом).

Приклад:    

⁴ Національна доктрина розвитку освіти: затв. Указом Президента України від 17 квіт. 2002 р.№ 347. Освіта. 2002. 24 квіт. С. 2-4.